Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (надалі - ЗКУ), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальної власності, без встановлення строку. Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Згідно ст125 ЗКУ право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права, згідно ст.13 Закону "Про оцінку земель" необхідно проведення експертної грошової оцінки у разі відображення вартості права користування земельними ділянками в бухгалтерському обліку.

Згідно п.1 р.ІІІ Положення про Порядок бухгалтерського обліку окремих активів  та операцій №1213 від 19.12.2006року вартість права постійного користування земельними ділянками державні та комунальні підприємства відображають у складі нематеріальних активів у порядку, установленому П(С)БО8. Однак треба звернути увагу на те, що право на постійного користування земельною ділянкою обіковується також за вимогами МСФЗ як нематеріальний актив. Згідно МСБО 38 нематеріальний актив - це ідентифікований (незалежно від терміну його використання) немонетарний актив, який не має фізичної форми. Також відповідно до п. 18 МСБО 38 для визнання статті як нематеріального активу організація повинна продемонструвати, що ця стаття відповідає: визначенню нематеріального активу і критеріям визнання (отримання майбутніх економічних вигод, контроль, оцінка та ідентифікація). Ця вимога застосовується щодо початкових витрат на придбання активу або його створення власними силами і наступних витрат на його вдосконалення, часткову заміну або обслуговування. Згідно Земельного кодексу України рішення про надання права постійного користування земельною ділянкою ухвалюється на підставі проекту землеустрою. Обов'язковий перелік технічної документації щодо складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку , встановлений ст.56 Закону про землеустрой.

З урахуванням вищевикладеного, понесені витрати щодо проекту із землеустрою та технічної документації із землеустрою мають бути відображені у складі нематеріального активу. Звертаю увагу, що недотримання порядку оцінки нематеріального активу може викликати претензії з боку контролюючих органів з точки зору недостовірності даних фінансової звітності.

Якщо бухгалтерська помилка була допущена в одному з минулих років, то згідно МСБО 8 "Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки"слід відкоригувати її за рахунок нерозподіленого прибутку, скоригувати сальдо нерозподіленого прибутку на початок поточного року. Також слід провести експертну оцінку вартості права користування земельною ділянкою як нематеріального активу. Цю помилку необхідно розкрити у примітках до складеної річної фінансової звітності за вимогами МСФЗ.